Колишній голкіпер Євген Боровик розповів, за яких обставин став в дитинстві голкіпером.
— В нас один воротар захворів чи щось таке, і я сказав: «Давайте стану й спробую себе». Ось так й досі пробую. Це сталося майже одразу, у сім чи вісім років. Я не відчував у собі нічого особливого. Просто став у ворота, адже ніхто інший не хотів. Усі бажали забивати голи.
Чи шкодував про свій вибір? Ні. Ніколи. Воротар — це найвідповідальніша позиція, яка може бути на полі. Усі голкіпери, яких я знаю — це найвідповідальніші люди. В будь-якій життєвій ситуації вони тебе не підведуть.
Хоча, кажуть, що воротарі — дебіли, які б’ються головою об штангу. Однак я ж у футболі не перший день. Бачу, як захисники грають головою у м’яч. І що, дебіли, виходить? Дебіли. Який воротар б’ється головою об штангу? Не бачив такого жодного разу, — сказав Боровик.